Гранат в открытом грунте

[Ингул]

Тижня два тому зрізав тріснувші гранатини,бо із них почали висипатись зерна. Ціле відро вийшло. І на кущах іще декілька відер плодів. Доведеться знову,як і в минулому році сік робити. Буде що возити в госпіталь бійцям і в пункт незламності,що неподалік.
https://ibb.co/p1f7qWc https://ibb.co/54xqcCJ

[Ингул]

У 2018 р племінник привіз мені дві гранатини із Індії і одну із ОАЄ. Зимою в кімнатних умовах проростив насінини і по весні висадив у відкритий грунт. Сіянці із індійських мерзли кожну зиму до рівня снігу,або грунту,а весною знову відростали. А із сіянців гранату з ОАЄ зберігся один, який росте у повній тіні великого куща Крим.полосатого(всього в метрі) з північного боку і щосили намагається дотягнутись до сонечка. І ось у цьому році на ньому зав"язалось більше десятка гранатин. Частина тих,що була в більш-менш освітленій частині крони набули красивого червоного забарвлення і мають розмір середніх гранатин Крим.полосатого. А ті,що лежали і майже лежали внизу куща були зелені. В останній декаді вересня відірвав саму нижню маленьку гранатину і перед тим,як викинути-розрізав. На моє здивування зерна мали бордове забарвлення,крізь яке просвічувались світлі насінини. Скуштував-зерна повністью солодкі з насиченим гранатовим смаком. З початку жовтня періодично зрізаю найменш привабливі гранатини із нижньої частини куща і не можемо натішитись їх смаком. В середині наступного тиждня обіцяють перші заморозки,то ж доведеться зрізати гранатини з усіх кущів. Тоді і проведу кінцеву дегустацію. Але вже впевнено можу сказати,що про такий солодкий і геть без кислинки гранат я навіть не мріяв. Хто ж його знав,що такі можуть бути ? Дружина і внучка тепер на всі інші гранати і дивитись не хочуть.
Спробував віднайти вчених,хто займається інтродукцією і селекцією гранату в Україні. Дійшов до НААН України,де впевнено відповіли,що в нашій державі цим питанням ніхто не займається. А дуже хочеться,аби ця форма залишилась в Україні і була надбанням нашої держави.