Після заморозків 1980-х років, з'явився інтерес до Lee, оскільки плоди дозрівають рано, а дерева досить холодостійкі, проте тонкошкірі плоди не особливо витривалі.
Плоди середнього розміру в діаметрі 2¾ - 3 дюйма. Жовтувато-оранжева шкірка тонка і прилипаюча, тому її нелегко очистити. М’якоть помаранчева, ніжна і ароматна, смак насичений і солодкий. Кількість насіння змінюється, але зазвичай становить від 10-25 на плід. Перехресне запилення мабуть не є необхідним, але врожайність могла б бути підвищена, якби поруч були такі запилювачі, як Orlando, Page або Temple.
Фрукти мають низький рівень кислоти, що багато споживачів вважають досить привабливим. Колір шкірки розвивається повільно після зрілості плодів. Знебарвлення (озеленення) плодів часто призводить до проблем після збору врожаю і є однією з причин, чому сорт ніколи не був комерційно успішним.
Форма плодів дещо сплющена, як це характерно для більшості мандаринів та їх гібридів. Комерційна зрілість у більшості років досягається в листопаді-грудні.
Дерева Lee не сильно відрізняються від інших подібних сортів цитрусових. Вони мають досить щільне листя, шипи зустрічаються рідко. Листя середнього розміру і ланцетоподібної форми. Дерева показали хорошу холодостійкість під час заморозок 1980-х років, однак тонкошкірі плоди не особливо витривалі. Ранність плодів дозволила б збирати урожай протягом більшості років до небезпеки пошкодження холодами.
'Lee' є одним із найпростіших для вирощування сортів мандаринів і має кілька проблем, які вимагають особливої уваги. Дві можливі проблеми, згадані раніше, повторюються нижче:
1. Колір шкірки Lee розвивається повільно, і м’якоть може бути повністю дозріла до того, як настане хороший колір шкірки. Плоди погано реагують на знебарвлення.
2. Розташовані поруч дерева запилювачі можуть підвищити продуктивність Orlando, Page і Temple, здається, добре.
Хоча Lee може ніколи не бути комерційно важливим у Флориді, він заслуговує на увагу при невеликих насадженнях і звичайно, для двориків.