Азимі́на трилопате́ва (лат. Asimina triloba), також відома під назвами пав-пав або гірськи́й бана́н — вид дводольних квіткових рослин із роду азиміна родини аннонових. Єдиний вид цієї родини, який може зростати та давати плоди за межами тропічного клімату.
Наукова назва роду Asimina triloba взята з індіанської назви assimin через французьку asiminier, епітет triloba відноситься до квітів («трилопатеві» чашечки).
Вид має багато народних назв: «папая», «пав-пав», «динне дерево». Серед інших місцевих назв: «дикий банан», «банан прерії», «західновіргінський банан», «канзаський банан», «кентуккійський банан», «мічиганський банан», «міссурійський банан», «банан бідняка», «бананґо».
Слабосамозапильний – запилений іншим сортом дає більше плодів. Для найкращого плодоношення рекомендується висаджувати з різними сортами. Дерево пірамідального росту, середнього розміру, і зазвичай виростає від 2,5 до 5 метрів у висоту, кора має колір, що наближається до сіруватого. Листя восени еліпсоїдні, перед опаданням набувають інтенсивного жовтого кольору. Нове листя на однорічних гілках з'являється в період з початку до кінця квітня, ланцетні і звисають.
Квітування в кінці квітня на початку травня, кожна квітка містить кілька маточок, чим пояснюється здатність однієї квітки утворювати кілька плодів. Квітки зазвичай поодинокі, коричнево-пурпурові, діаметром до 4,5 см, з'являються в пазухах листків попередніх років, на кудлатій, опушеній квітконіжці, три чашолистки яйцеподібні, гострі, зовні блідо-зелені і опушені; шість пелюсток широкояйцеподібні, тупо-загострені, темно-пурпурові або винно-червоні, з сітчастими жилками, рано відцвітають, зовнішні відігнуті, внутрішні прямостоячі. Квітки двостатеві, але запилюються перехресно. У природних умовах азиміну трилопатеву запилюють падальні мухи і жуки-мертвоїди — її квіти видають несильний, але дуже неприємний запах, схожий на запах гнилого м'яса.
Насіння азиміни отруйне, містить алкалоїд азимінін і його настоянка вживається, як блювотний засіб. Листя дає сечогінний ефект, зрілі плоди — проносний.
Плоди дозрівають з вересня по жовтень, з красивими великими плодами у формі манго, які ростуть кистями до 5 на 1 стеблі, вагою від 200 до 350 грам. Вони можуть зберігатися 2–3 дні при кімнатній температурі, або близько тижня, при охолодженні. Її плоди починають бродити невдовзі після їх збору, і тільки заморожені фрукти можна зберігати або перевозити. Інші методи збереження включають висушування, виробництво джемів або желе. М'якоть жовтого кольору, часто використовують у десертах, додають у морозиво або млинці, а також в сокові суміші. Смак нагадує суміш банана, ананаса, манго, абрикоса та ванілі, зі складним тропічним ароматом, насіння 6-8шт. Консистенція також особлива, кремова і дуже м’ягка.
Азиміна росте на багатьох типах ґрунту, найкраще на ґрунтах злегка кислих (рН 5,5-7), глибоких, родючих, добре дренованих, цей останній пункт має важливе значення для її успішного росту. Азиміна погано почуває себе на важких або перезволожених ґрунтах.
Протягом перших двох років саджанці потребують цілковитого затінення, тому що природно ці рослини ростуть в густих лісах при повній відсутності прямих сонячних променів. У третій рік вимагає часткового затінення і вже на четвертому році — прямого сонячного світла. При посадці бажано залишити відстань між деревами 2,5 м.
Морозостійкість витримує до -29°C. Також бажано протягом перших кількох років захищати стовбур від морозу та яскравого сонця.
В останні роки вирощування азиміни привертає підвищений інтерес, зокрема тому, що вона стійка до шкідників, і її успішно вирощують без пестицидів. Комерційне вирощування і збирання азиміни розвинуто у південно-східному Огайо, а також вивчаються в Кентуккі і Меріленді, а також в різних районах за межами природного ареалу виду, в тому числі в Каліфорнії.